Рівно день назад я побачила моїх Депешів.
Тепер вони точно мої в моїй частинці душі...

[от зараз біля твого віконця в асі висить його...і я не наважуюсь написати, що страх як скучила! запитати як він? я просто дивлюсь і чекаю, що він напише...а може в цей момент він дивиться на моє віконце і чекає, що я напишу...і так усе наше життя]

і це ж я сама пишу. і це ж мої думки. як же мені набридло чекати на нього, але поки я не можу не мати його в своїх думках.

ювілей за ювілеєм.
сьогодні рік, рівно рік, як я і він спілкуємось ближче. АйСіК*ю.

Рівно 2 роки назад я реєструвалась на зовнішнє незалежне тестування, щоб його...

Тести то я здала чудово, але нервові зриви, що були в мене впродовж місяця, я ніколи не забуду. В той же час я їздила на підготовчі курси, готувалась до тестів і закінчувала 11 клас. Це все довело мене до такого стану, що я схуднула настільки, що мене зносило вітром! Уявіть, при зрості 176 важити 47 кілограм! Ледве себе вичухала за літо.

Просто хочеться побажати психічного врівноваження усім учасникам цього експерименту над людьми нашої влади!

P.S. два дні до DM!!!

І знову Амелі заповнює мої думки, мої мрії, мої надії.
Невже я настільки бачу себе в цій маленькій дивній дівчинці, що мене до неї так тягне?

хвороба, сльози, музика, Green Day, зміна ЖЖ, проблеми, друзі, думки, сварки, німці, німецька, Досєвський, "Белые ночи", кіт, новий синець, факінґ всіх!

Люблю вставати і зразу волосся зв*язувати в хвіст чи вузол, навіть не розчішуючи його.
Люблю сидіти на підвіконні і рахувати секунди життя сніжинки, доки не впаде вона на землю.
Люблю співати, коли хворію і голос і так зірваний.
Люблю розкидати речі, щоб потім прибрати всю квартиру до блиску.
Люблю гріти чайник, налити кип*яток в чашку, насипати туди чай і забути про нього і прийти по чай десь через годину)
Люблю ввімкнути радіо "Європа +" в одній кімнаті, телевіоз з MTV в іншій, і комп*ютер з Green Day в кабінеті, а сидіти читати книгу в моїй улюбленій теплій кімнаті.
Люблю бігати за котом на четвереньках до тих пір як не вдарюсь об вугол.

Люблю бути вдома.

в цю хвилину я прослуговую 10000 заскорблену пісню на ласт.фм. з чим себе й вітаю=)

Green Day взяв Греммі, і це більше, ніж щастя!

Ось тиждень до концерту Depeche Mode. Почався мандраж

Да...музика Чайковського "Лускунчик. Адажіо" лікує рани душі

туц-туц-туц.
У мене на голові три косички в різні сторони=)

смак хлопчачих сопель і сліз жахливий

хочу намалювати велике-велике серце і подарувати його йому. Щоб, доторкнувись до нього, він відчув усю біль, яку він приносив мені, усі сльози пролиті через нього.
Дивитись в його очі декілька секунд, а потім обійняти й сказати, що все ж кохаю його...кохаю...

а напишу! а може хто прочитає.
сиджу одна в своїй кімнаті, гуде обігрівач, гріється чайник, грає музика з Амелі і дівча сидить напів роздягнуте зі слізьми на очах. ні, воно не плаче, воно ж сильне, воно ж все переносить, воно ж таке дивне, цікаве, надзичайне! воно не може просто так заплакати...

нота ДО...
ДО мого першого кохання я була сірим мишеням, яке ніхто не чув і не бачив.
нота ПІСЛЯ...
ПІСЛЯ я стала закритою до відносин, бо вони могли приносити лише біль.
нота ДО...
ДО мого найбільшого захоплення, я думала, що життя це просто дупа, а ми в ній туалетний папір.
нота ПІСЛЯ...
ПІСЛЯ я не вірю в мрії, вони не здійснюються.
нота ДО...
ДО того як я це писала, було якось погано і навіть нестерпно.
нота ПІСЛЯ...
ПІСЛЯ мені стане знов паралельно на світ.

Адьйос!

нова гра. хто кого?
зміна твого/мого курсу на 180 градусів

Новий записник і нові емоції. Так завжди було у мене. Зараз почну потихеньку його заповнювати: розклад, цитати, думки, сльози, каракульки і дурниці, які заповнили моє життя.

Гарячий ромашковий чай, який обпікає язик, підебіння і горлянку. Починаєш плакати, але не від чаю, а від чогось, що таїться в душі і ти не можеш його зрозуміти. І насправді не звертаєш уваги на то, лише коли причиняєш тому біль.

Холодне пепсі, яке давно не пила. Моя улюблена зелена пляшка, шкода, що не скляна, тоді б згадала як наспівувала разом з нею в 8 чи 9 класі пісню моїх Музів - Can't Take My Eyes Of You...а зараз це просто напій, від якого роз*їдаєш шлунок, але ти кайфуєш від його смаку.

І чомусь сльоза на щоці...
виною все вія...звісно

Я обрізала своє волосся.
Я не зробила зачіску, я просто обрізала свої довгі коси. Не скажу, що зараз у мене настільки коротко підстрижене волосся, але за всі свої 18 років я не мала таку довжину(ну можливо в садочку в 4 роки було стільки ж).
Засмучена? Навпаки. Мені зараз набагато простіше почувати себе не золотоволоскою як мене називали в школі, а простою дівчиною зі звичайним волоссям...Дивно це писати)

Зараз головне не пофарбувати його в червоний чи зелений кольори=) от цього я найбільше боюсь від себе!

Да, ще, коли не забула. З днем студента усіх, кого це стосується чи буде стосуватись!=)))

Як Новий Рік зустрінеш, так його й проведеш.
Як ранок почнеш, таким він буде цілий день.
Якщо ти прокинувся з думкою про одну людину, то з нею ти проведеш весь день.
Ви вірите в передчуття? Я досі ще не вирішила..

У мене був ідеал. Він був не першим, але з*явився в той час, коли інший згасав. Я багато чого уявляла, коли бачила його. У мене був розписаний план, про який він і не здогадувався. Потім він же мені пояснив, що так не існує...) він правий на 100%
Це та людина, через яку я зареєструвалась на ЖЖ, на ласт.фм, через яку я почала намагатись правильно все писати і дуже багато дрібничок, які наповнили моє життя ось скоро як пів року.
Я його ненавиділа...це жахливе слово, але це правда. Коли я щось чула про нього чи бачила, чи думала, що бачу, мене всю тіліпало і доходило до істерик. Це страшно, бо я почала почувати себе дещо божевільною. Я замкнула в собі всі емоції, бо так стало простіше. Я від нього не залежу, ви що!!Хахаха...

Сон. Здається, це ж банально. Багатьом щось і хтось сниться. Але мій банальний сон щось ніби казав. І ось я бачу, що людина, ось ця людина зникає з світу живих журналів, твіттерів-пташечок, і всяких таких вКантактах.......................................................
Для мене це шок. Досі. Я заплакала. У мене зараз гарячка. Смішно це все і по дурному, але от так я почала залежати від цієї людини.

Якщо вам вдастся спілкуватись з ним, знайте, він дуже цікавий, хоч і егоїстичний. Я його не знаю і на 10%, лише здогадки і мрії...

Видно я в нього була закохана?

давно не відчувала такого заряду енергії від музики. Заряд, який зносить башню і ти злітаєш на милі від землі! Ах! Згадуючи це відчуття, коли пишеш, знову хочеш відчути легкість в кінцівках.
Ранок, я, 4-кімнатна квартира, кіт, тиша перед взривом емоцій. Я, копм*ютер, Window media Player, виконавці, Kasabian....БУМ!!!! And I'm on FIRE!!
Сміюсь як дитя, танцюю як в тумані, підспівую як я є учасницею групи. І так 3 години. А потім чую биття по батареям, відчепіться! Я закрила семестр і приїхала додому, дайте відпочити і покайфувати! Батарея не допомогла, так допоможе дзвінок у двері а потім дзвінок моїм батькам...
Ви бєки всі! Але я всеодно насолодилась цим нектаром музики.
А найкраще, що я кайфую від цієї музики разом з сестрою. Хоч ми з не близнючки, але все ж відчуваємо один одного на відстані, через мр3 з музикою. І то є самим прекрасним, що могла принести ця група!
Почала уявляти, що я на їхньому концерті...якби ж то...

"...Shoot the runner
Shoot shoot the runner
I'm a king and she's my queen, Bitch..."

А в школі мені подобалось мити парти. Коли весь клас, після уроків в п*ятницю в кінці четверті, приносив пральний порошок, старі тряпки і набирав відра води. Розділяли парту по лінії і не дай Боже не домити свою половину, то там починався страшний галас!
Закінчувались наші "прибирання" величезними калюжами грязної по всьому класові, відбілені парти, з залишками порошку на ній, і повністю промоченими штанами.
Дитинство і прекрасні дні життя тоді були...)

якось дивно натрапила на список журналу Rolling Stones "500 greatest songs" і вирішила скачати. За день вийшло прослухати рівно 100 композицій. Не можу погодитись з цим списком, тому що багато яких пісень не було включено, як на мене. Хоча ці 100 пісень нагадали багато забутих виконавців, багато чого нового почула, тож я щаслива чути цю якіснб музику, витриману часом=)
Залишилось 400 пісень...ще 4 дні)

в два часа ночи я не легла спать, потому что думала про одного человека. думала-думала и единственное, что надумала, так это вот этот замечательный анекдот:

приходит ёжик в ресторан, заказывает стакан сметаны. сидит за столом, смотрит на него, потом встаёт, разбивает стакан об стену и молча уходит.
на следующий день опять приходит в ресторан, заказывает стакан сметаны, смотрит на него, потом встаёт, разбивает об стену и молча уходит.
на третий день та же история. после того, как он разбил стакан со сметаной, подходит к нему официант и спрашивает:
- скажите, пожалуйста, зачем вы это делаете?
ёжик, ничуть не замешкавшись, отвечает:
- вот такой я загадочный зверь!!!

Погода просто предучова! чекаю ранку, щоб обпулювати моїх одногрупників=)
Усе засніжене і гарне, таке як в казці. Дивлюсь у вікно, а там усе біле і рожеве, від світла ліхтарів. Це прекрасно.
Але не заздрю тим, хто зараз в дорозі чи буде їхати зранку. Їм гарно доїхати.

Гуртожиток уже тиждень святкує Новий Рік, але сьогодні пік святкування. Усі реально п*яні і щасливі лазять. За такі картини я щаслива жити в грьобаному гурножитку мого найавіаційнішого університету.

Мені сьогодні ще раз доаели, що я розмінююсь на багатьох непотрібних людей і роблю боляче близьким і коханим людям. Треба прийняти це до уваги.
Тому й захотілось в новому році виокремлити людей, які нічого не коштують в моєму житті, але я їм приділяю максимум свого часу.

Через 2 дні я їду додому...не вірю

У мене з*явилась нова мрія: побачити Алекса Тернера, мою улюблену мавпочку. Не знаю чому і для чого, але от така у мене ціль. Не можу наслухатись Arctic Monkeys, переслуховую пісню за піснею, альбом за альбомом.
От і вирішила подарувати собі на Новий Рік маленьку компенсацію, що не можу зараз побачити Алекса. Цією компенсацією повинен був стати ведмедик Алекс. Я вже його бачила і ось повинна була купувати, як сьогодні мені подарували від групи плюшевого великого ведмедика=)))))
Такого самого як я хотіла, навіть більшого!!! У мене тепер є мій персональний Алекс.
У мене тепер в гуртожитку немає місця для мене: 4 ведмедика(Бетті, Меккі, Берлін і Алекс), м*який м*яч Динамо і гусениця Зільонка=) А де мені спати?)